Вікі Zakonoproekt
Register
Advertisement

МЕТА[]

Спільно створити текст законопроекту щодо упорядкування частини суспільних відносин у сфері кібербезпеки людини, суспільства і держави, пов'язаних із обігом протиправного контенту.

Комплекс проблем[]

  1. Проблема цензури. Як не допустити створення глобального механізму, зосередження якого в одних руках призведе до неможливості особисто кожному отримати доступ до інформації, тому що хтось за тебе вирішив, що ти не повинен мати такий доступ.
  2. Проблема протиправного контенту. Залишивши все як є зараз, суспільство ризикує бути маніпульованим ззовні (троллізм, псевдоновини, фейкові думки псевдо експертів), продовжувати морально розкладатися за рахунок порнографії (чим далі-тим більше збочень), не поважати інтелектуальну працю, провокувати прояв низинних мотивів поведінки (брехня, лестощі, агресія, інші стадні рефлекси і скотинячі інстинкти).
  3. Проблема відсутності невідворотності відповідальності. Стан технічної анонімності, в якому знаходяться наші користувачі, призводить до безкарності порушників, бо відновити порушені права, особливо несуттєво порушені, стає незрівнянно дорого / складно у порівнянні з розміром збитку або ступенем шкоди завданої.
  4. Проблема фундаментальної відсталості законодавства. Нові технології створюють безпрецедентні зміни можливостей (віртуалізація, криптографія, відсутність кордонів у мережах, транснаціональні соцмережі), які, якщо мають цінність для суспільства, порівнянну з наявними аналогами поза мережею, повинні і захищатися з аналогічним ступенем інтенсивності. Але багато нових сфер можливостей, що надаються новими технологіями, в національному законодавстві взагалі відсутні, так як немає базових понять. Наприклад юристу, який вживає словосполучення "протиправний контент", зі словом "протиправний" більш-менш все ясно, але що таке "контент" зрозуміти складно: для цього потрібен ряд термінів, що пояснюють його: цифрові дані, комп'ютерна інформація, комп'ютерний засіб - а їх немає, так як предметна область досить складна і вимагає знань фізики, кібернетики, інформатики, а не тільки права.

Вихідні передумови[]

  • Фахівці технічних та гуманітарних галузей знань не завжди розуміють один одного через специфіку використовуваних термінів, які тлумачаться відповідно до потреб власної галузі знань, тому дійти згоди щодо однозначності та релевантності термінів у багатьох випадках можливо лише їх унормуванням у законі.
  • Через відносно тривалий і автономний розвиток технологічний напрямок кібернетичної сфери дістав якісного розвитку, проте юридичний напрямок розвитку цієї сфери суттєво відстає. Наприклад, ратифікована та діюча з 01.07.2006 для України "Конвенція про кіберзлочинність" до цього часу не імплементована у національне законодавство у галузі телекомунікацій.
  • Підвищена актуальність кібербезпеки загалом, а зокрема й проблеми захисту від протиправного контенту, обґрунтовується постійним збільшенням шкоди від наявних та потенційних загроз.
  • Знаходження балансу між ефективним захистом суспільних відносин у сфері кібербезпеки та недопущенням цензури потребує суспільного договору, який відповідно визначається адекватним розумінням проблеми не лише фахівців, але й переважної більшості дієздатних громадян України.

Загальні принципи[]

  1. Основні суттєві ознаки протиправного контенту, доступ до якого має обмежуватись, повинні визначатись Законом.
  2. Обґрунтування ознаки протиправність повинно визначатись через конкретну диспозицію статті Кримінального кодексу (можливо адміністративного).
  3. Обов'язок обґрунтування протиправності повинен бути покладений на особу, яка володіє достатніми компетенцією і повноваженнями.
  4. Оцінка обґрунтованості, достатності ознак, що засвідчують протиправність, а також прийняття рішення про обмеження доступу до протиправного контенту мають бути покладені виключно на суд, позаяк внутрішнє переконання лише цього суб'єкта підкріплене повноваженнями судити в останній інстанції.
  5. Обмеження доступу має відбуватись в режимі он-лайн, або найбільш наближеному до нього.
  6. За наявності ідентифікатора контента (конкретного тексту, зображення, відео чи ін.), питання обмеження доступу до його копій не повинно потребувати повторного рішення суду.

Орієнтовна концепція, або як це працюватиме[]

(Наразі це ще навіть не концепція, а низка концептуальних ідей, яка окреслює контури тієї захисної системи, яку б ми хотіли бачити в ідеалі)

  1. Будь-який суб'єкт інформаційної діяльності (людина, представник громадськості, державний чиновник, правоохоронець) звертається на гарячу лінію волонтерської організації, представник якої має електронний цифровий підпис (ЕЦП), і, уособлюючи собою перший "суспільний" фільтр повідомлень, подає офіційну заяву про наявність ознак правопорушення (тобто про те, що факт трансляції контенту за конкретним URL-посиланням має ознаки кримінального правопорушення (КП), позначеного в Кримінальному кодексі (КК).
  2. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом (КПК), заяву розглядає прокурор або слідчий, який є другим фільтром, має повноваження оцінити ознаки злочину і внести до єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР) вказану в заяві подію.
  3. Безпосередньо після внесення події до ЕРДР, слідчий, прокурор отримують право застосувати "Захід забезпечення крімінального провадження" (якого зараз не існує!). Наприклад "Тимчасове обмеження доступу до ресурсу з протиправним контентом" ​​(робоча назва), отримуючи санкцію суду у відповідь на клопотання (за аналогією з іншими заходами забезпечення КП в розділі 2 КПК), а в окремих випадках - дозвіл прокурора на термінове обмеження доступу до винесення такого рішення суду з його подальшим отриманням протягом 24 годин).
  4. У відповідному розділі сайту ЕРДР (якого зараз не існує) вноситься URL (можливо за певних обставин - ІР, домен), і формалізований ідентифікатор контенту (хеш файлу, частина тексту, сигнатура програми і інш.).
  5. Таблиця, яка формується в ЕРДР щодо внесених ресурсів з протиправним контентом надається провайдерам і використовується ними для обмеження доступу абонентів.
  6. Звернення власника заблокованого ресурсу з клопотанням до слідчого, прокурора (на етапі термінового обмеження до рішення суду) або до судді (після прийняття рішення про тимчасове обмеження доступу) - тягне відповідне рішення.
  7. При знаходженні ресурсу в юрисдикції України - обмеження триває до винесення вироку або закриття справи, а також до прийняття суддею окремої ухвали за умови обгрунтованого клопотання володільця (власника) ресурсу, до якого обмежено доступ.
  8. При знаходженні ресурсу поза юрисдикцією України і за відсутності складу злочину - КП підлягає закриттю, проте особа, яка приймає рішення про закриття КП має вирішити питання про продовження обмеження доступу на невизначений термін або до появи клопотання володільця (власника) ресурсу. (Пояснення: наприклад, продаж наркотиків або розповсюдження порнографії у деяких країнах не є кримінально караним, тому складу злочину в діях іноземця, який розміщує такий контент - не буде, але подія триваючого злочину у вигляді трансляції порнографії або реклами наркотиків на територію України - буде.)

Запропоновано змінити та доповнити[]

Зарубіжний досвід[]

Корисне[]

Усі сторінки (32) • ВипадковаНовіНедавні зміниДопомогаЗареєструйтесяLog in

Advertisement